"Я виріс на українських піснях і казках, тому вважаю Україну невід'ємною частиною самого себе", - 15-річний вундеркінд з Одеси

05/02/2015

Учень Приморського ліцею, студент першого курсу юридичного коледжу (заочна форма), соціальний інноватор (розробка приладів для людей з обмеженими можливостями, поранених бійців АТО і дітей), семиразовий чемпіон України з соціальних інновацій, ініціатор міського учнівського форуму. Все це про Бориса Чубіна з Одеси.

Інтерес до створення чогось нового проявився у хлопця ще в 4 роки, коли він збирав конструктори не за готовими схемам та інструкціями, а за своїми власними задумкам. Побачивши таку самостійність, цілеспрямованість і серйозне ставлення, батьки донині всіляко підтримують прагнення свого сина до створення чогось унікального та інноваційного.

З моменту захоплення конструкторами минуло 11 років і сьогодні зі своєю командою Боря розробляє і тестує прилади, які можуть покращити життя певних категорій людей.

- Зараз ми зі своєю командою втілили інновацію iHelp, щоб допомогти сліпим людям безперешкодно пересуватися будь-яким містом у світі. На даному етапі відбувається її тестування.
Кошти для своїх розробок збираємо на краудфандинговій платформі kickstarter, для залучення інвестицій презентуємо свої роботи на різних чемпіонатах. У пошуках інвесторів (як вітчизняних, так і зарубіжних) ми шукаємо не стільки гроші (вони вирішують далеко не все), скільки зв'язки і людський ресурс.

Крім Борі над створенням корисних для суспільства ноу-хау трудяться ще двоє хлопців - один займається медіа-просуванням, інший - менеджментом (пошук корисних ресурсів, комунікація з організаторами конкурсів). Ідея розробки того чи іншого приладу може прийти до команди юних інноваторів спонтанно, спочатку як утопічна фантазія. Потім в результаті моделювання народжується щось реальне, що можна зробити, застосувати в житті і принести користь для населення.

- Був час, коли ми по три доби не спали - вивчали психологію сліпих людей, потім спілкувалися з ними, проводили експерименти (зав'язували очі і ходили містом, щоб краще зрозуміти, який дискомфорт вони відчувають, і як його можна подолати).
Для
допомоги бійцям АТО довелося прочитати величезний масив військової літератури, починаючи з епохи 18 століття, а також матеріали про сучасне озброєннія. До всього іншого спілкувалися з самими бійцями, залучали курсантів Одеського військового училища, які допомагали нам здавати нормативи для нашого винаходу.

Свою громадську і дослідницьку діяльність Боря непогано поєднує з навчанням, хоча сам вважає, що вчиться не дуже:

- Навчаюся на "9" і "10". 10-й клас для мене виявився найлегшим, бо ті предмети, які зараз викладаються, я засвоїв ще рік тому. Тому більшу частину свого часу я присвячую роботі над соціальними інноваціями.

Юний одесит того ж і поліглот - володіє китайською (вивчив під час стажування у Пекіні), англійською та німецькою мовами (вільно). Після закінчення школи планує піти вчитися у бізнес-школу (MBA,) а в майбутньому відкрити в США компанію з соціальних інновацій та співпрацювати у цій сфері з українськими фахівцями.

Незважаючи на свій вік, Боря досить глибоко і по-дорослому розмірковує про ситуацію в Україні і має свою власну думку щодо прагнення української молоді виїхати на навчання за кордон, коли в країні йдуть бойові дії. На думку хлопця, бажання його однолітків залишити країну саме зараз пояснюється вихованням, байдужістю або ж небажанням розуміти того, що зараз відбувається.

- Освіту можна отримати і в 30, і в 40 років. Можливо, це корисно їхати в іншу країну за новими знаннями, досвідом, навичками, щоб потім повернутися і застосувати їх в Україні. Однак вважаю, що така лінія поведінки в той період, коли країні важко і їй потрібна допомога тут і зараз, негідна. Якщо ситуація погіршиться, отримані через 4-5 років знання можуть взагалі країні не знадобитися.
Що стосується особисто мене, я один раз вже відмовився від гранту на навчання в Німеччині (елітна Саксонська гімназія). Якщо ситуація в Україні не зміниться, все одно залишуся тут. Я виріс на українських піснях і казках, тому вважаю Україну невід'ємною частиною самого себе.

Про що мріє Борис? Про мир в Україні і про те, щоб його винаходами користувалися й покращували життя людей не лише в Україні, але й у світі.

- Коли будемо більш досвідченими і зможемо випускати не тільки тестову модель, а цілу партію, поїдемо на міжнародні змагання, щоб показати не лише себе і свої роботи, а й інтелектуальний потенціал України.

У вільний від навчання та роботи час Боря займається спортом: яхтингом (олімпійський клас яхт для підлітків 16 років), фехтуванням, кінної їздою. У найближчому майбутньому до цього переліку додасться стрільба з лука.


Вибір редакції
Більше відео
Коментарі