Вінниця: родзинка чи гірчинка для туриста?

11/09/2014

Вінниця або, як її називають "маленька Швейцарія", може як привабити, так і відвернути туристів.

Туристи з Києва діляться своїми враженнями від майже дводенного перебування у місті.

Отже, принади міста.

1. Досить тихе місто, в ньому ви не побачите кілометрових заторів, метушні. Життя плине у своєму звичному для містян руслі.

2. Швейцарські травмаї. Ними можна подорожувати по всьому місту. Тихі, охайні, в кабіні є зона безкоштовного Wi-Fi, але залишається невідомим його швидкість. Вартість квитка - 2 грн. 

3. Вінницю можна сміливо назвати містом оригінальних фонтанів: романтичний на набережній "Рошен", фонтан-чаша та фонтан-куля в міських парках і хайтек фонтан біля місцевого універмагу.

4. Металеві показчики на вулиці - навіть, не маючи карти під рукою, у місті важко загубитися.

5. Ввічливі та небайдужі водії, які курсують на маршрутному таксі "Залізничний вокзал-Музей-садиба М.І.Пирогова"

"Принаймні один з них радо підказав, де нам краще вийти, що на території Музею можна побачити та де сісти на маршрутку, яка відвезе назад", - кажуть гості.

6. Романтичний Південний Буг.

"Дніпро, звичано, "великий та могутній", однак романтики йому бракує. А Південному Бугу - ні: прекрасні верби, дзеркальна, блискуча від сонця вода; романтичні пари, що плавають на байдарках та каное, спокійна течія та оповитість скелястими горами, на яких можна побачити "голлівудський" напис "Не смітити!" 
Вартість подорожі до місцини Сабарів (45 хв.) - 30 грн. Назад - стільки ж. Тобто 60 грн. за півтори години. У Києві за 60 грн. катають по Дніпру лише годину (хоч пароплав у столиці кращий)".

7. За словами містян, головними "родзинками" Вінниці є водонапірна вежа, Музей-садиба М.І.Пирогова, Південний Буг, ставка Гітлера Вервольф та зелені парки.

8. Екскурсовод від Бога в Музеї-садибі М.І.Пирогова.

"Дуже рідко, коли, побуваши на екскурсії, відчуваєш життя людини, про яку розповідали".

Вартість квитків: на територію парку - 3 грн., до музею-садиби - 25 грн., музею-аптеки (три маленькі кімнатки) - 10 грн.

Недоліки

1. Вояжі Південним Бугом плаває лише два пароплави.

"Як для туристів треба було б привести їх до належного стану, принаймні пароплав "Микола Пирогов" - пофарбувати, підремонтувати. Якщо чіпляти на нього жовто-блакитні стрічки, то так, щоб не було соромно за них (обтесані, засмальцьовані). Музикальний репертуар - окреме питання. Радянський Союз ще не відпустив пароплав у вільне плавання: Н.Корольова, "Блестящие", Ф.Кіркоров, Лоліта і решта в такому руслі. І це на День міста!".

2. Сервіс у кав'ярні "Цукерня" (біля Башти)

"Зганьбили мережу такого відомого львівського закладу. Своє замовлення чекали 20 хв. За цей час підходили дві офіціантки аж 5 разів (!) з майже однаковим запитанням: "Чи замовили ми вже?" "Чи маємо ми меню?". Не дочекалися - пішли. Таке в моєму житті - перший раз. Або такий персонал треба звільнити, або тимчасово відсторонити й послати до Льова на навчання. З таким рівнем обслуговування про туристів Вінниці можна забути".

3. Ще один львівський заклад, який у Вінниці визвав неприємний подив туристів - Львівська майстерня шоколаду біля універмагу.

"Льодяна атмосфера ззовні, незатишна - всередині, персонал не зустрічає, не вітає відвідувачів. Та й ще розташування якесь дивне. То був не Львів, а лише натяк на нього".

4. Екскурсійний трамвайчик, який їздить містом десь 30-40 хв.

"У самому травмаї немає чим дихати, люди виходять на балкончик і там вже забувають про те, що трамвай - екскурсійний. Нічого не чути.
Або треба виводити динаміки на балкон та дати гіду мікрофоном (бо акустика всередині така, що коли екскурсовод повертається в один бік, пасажирам з іншого боку доводиться лише здогадуватися, про що йдеться), або ж треба прибрати "екскурсійну" послугу. Бо, якщо після пізнавальних турів, ти знаннями не збагатився, то це була не екскурсія. Просто розважальний тур".

5. Фірмовий магазин "Рошен" біля вокзалу.

"Ціни там такі самі, як і в Києві. Дивно, адже витрати на доставку, аренду та платню працівникам (за київським рівнем) не враховуються. Незрозуміла цінова політика".

6. Вода як золото

"Якщо захочете пити на залізничному вокзалі, доведеться добряче побігати навколо. Або ж доведеться викласти 14 грн. (!) за маленьку кока-колу. Тобто маємо столичні ціни у невеличкому містечку. Навряд чи, це відкриє гаманець або серце гостей.
Якщо раптом стане погано, не знайдете води й у підземному переході, де виходи на колії. Одна надія - на небайдужих пасажирів".

7. "Бартерна" гостинність

"Коли приїжджаєш, наприклад, до Львова, Одеси, місцеві мешканці після твого візиту не просять в тебе нічого за витрачений час, увагу, зміну планів, куток у своєму помешканні. Бо, на їх переконання, це і є складові гостинності - бажання презентувати не стільки себе, скільки через себе своє рідне місто - адже нову місцину найкраще пізнаєш через його мешканців.
Україна - велика родина й її єднання має відбуватися не в умовах "я - тобі, а ти - мені", бо у такому випадку ідея "гуртуймося" виявиться черговою бульбашкою, піар-акцією.
Коли їдете до Вінниці, про всяк випадок, спитайте того, у кого будете зупинятися або залучати в якості гіда: "Чим тобі віддячити за твою ласку?" тощо. Зможете уникнути неприємних емоцій, розчарувань та неочікуваних претензій". 

8. Магніт "на пам'ять"
"Якщо раптом забули купити сувеніри, а потяг вже за 20-30 хв., можете про них забути. Поблизу залізничного вокзалу цікавих, атмосферних та колоритних вінницьких сувенірів не знайдете. Лише те, що можна купити й на київському Андріївському узвозі".


Вибір редакції
Більше відео
Коментарі