Солодкий символ Києва - сухе варення

07/09/2014

Навесні 1787 року під час супроводження імператриці Катерини ІІ на південь держави пан Балью, швейцарський кондитер, зламав у Києві ногу. Це стало причиною того, що швейцарець був змушений скасувати свою подорож.

Балью залишився у Києві - процес лікування затягнулося аж до осені, а влітку гість, побачивши чудові місцеві фрукти - вишні, груші, сливи, яблука, абрикоси та горіхи, задумав приготувати варення, як звичайне, так і сухе за своїм власним рецептом.

Новий десерт настільки прийшовся Катерині ІІ до вподоби, що імператриця наказала Балью залишитися в Києві ще на рік та заготовити якомога більше варення. Кондитер залишився у столиці України назавжди, а київське сухе варення стало одним із символів міста.

Сухе варення - часточки фруктів або ягоди в цукрі, які готували шляхом тривалого варіння в насиченому цукровому сиропі або у медовому розчині. Потім ягоди виймали, сироп стікав, їх пересипали цукром й зберігали в коробках та скриньках. Для більшості киян сухе варення було звичайним десертом, а для жителів північних районів – екзотичними ласощами.

У 90-х роках 18 століття виробництвом і продажем сухого варення в Києві займався Семен Балабуха - від його прізвища походить місцева назва сухого варення – "балабушки". На Подолі у Києві можна побачити будинок, де знаходилися "цехи варення" та один із магазинів, де можна було купити солодощі. 


Більше відео
Коментарі