Приємності та Неприємності Чернівців

30/12/2015

«Вітаємо гостей нашого міста» - саме таким написом зустрічають Чернівці своїх гостей (хоч і саме вітання губиться серед численної реклами).

Архітектура – естетичне задоволення для гурманів

Місто Чернівці часто називають «українським Парижем» або «українським Віднем». Таку назву місто, зокрема, його центральна частина, завдячує, в першу чергу, своїй розкішній архітектурі.

Різні за стилем, кольором, висотою, помпезністю, декоруванням будівлі створюють такий собі ляльковий, «солодкий» світ: смарагдовий театр, рожева церква, блакитна Ратуша, пастельних тонів прибуткові будинки, розписний художній музей. І вся ця палітра різнокольорових фарб, особливо у сонячну погоду, на мить переносить у якийсь казковий, вигаданий світ.

У деталях не лише Бог

У Чернівцях чимало милих деталей, які роблять місто несхожим на жодне інше в Україні: брендовані каналізаційні люки, «їжачки-вказівники» на асфальті по головним об’єктам міста (можна побачити, якщо уважно дивитися під ноги), дзеркальна селфі-стіна для закоханих у місто людей, філігранні ковані решітки на балконах та вуличні ліхтарі; ніжки лавок, які нагадують лапи лева; маленькі скульптурки у стінах будівель і, звісно, відома етажерка мініатюр.

Якщо ви хочете краще познайомитися з містом, побачити те, що не впадає одразу в очі, відкривайте його не з гідом чи екскурсійною групою, а тет-а-тет.

Ліворуч підеш – до церкви вийдеш, праворуч підеш - до університету дійдеш

Головні артерії центральної частини міста – вулиці Руська, О.Кобилянської, Головна, Івана Франка та Університетська, які наче промені відходять від "сонця" - Центральної площі.

На вулиці Руській розташований Свято-Миколаївський собор. Називають споруду «церквою під шафе» або «п’яною церквою» через незвичайну «кручену» форму бічних барабанів - такого ефекту вдалося досягти завдяки вузьким похилим вікнам (подібна церква є в Бухаресті).

Пішохідна вулиця О.Кобилянській не дасть вам вмерти з голоду: безліч кав’ярень (Львівські пляцки, Львівська майстерня шоколаду, Віденська, Гранд-кафе), ресторан-музей «Панська гуральня», а також різноманітні піццерії та суші-бари. 

Вулиця О.Кобилянської також цікава незвичними, з точки архітектурного рішення, Народним німецьким домом та Народним польським домом. Ці будівлі вирізняються з-поміж інших, тож не помітити їх неможливо.

Романтичні пари та просто друзі можуть сфотографуватися у незвичному транспорті - кованій кареті, подарованій на 600-річчя міста.

Вулиця Головна тягнеться аж до центрального автовокзалу – де можна продовжувати свою подорож або областю (наприклад, у Хотин), або ж іншими містами України.

Університетська вулиця приведе вас до перлини архітектури, візитівки Чернівців та об’єкту Списку світової спадщини ЮНЕСКО – Чернівецького національного університету ім.Ю.Федьковича. 

Язик доведе не лише до Рима, а й до скансену

Якщо раптом приїхали у місто без карти чи путівника, йдіть на Центральну площу – там знайдете не лише стенд із картою, але й мапу місць з безкоштовним Wi-Fi (щоправда зв’язок на площі нестабільний) та інформацію щодо безкоштовних екскурсій старою частиною міста. Бажано всю цю інформацію сфотографувати на якийсь носій, адже у найближчому радіусі таких стендів немає. В якості підказок вам лише слугуватимуть дорожні вказівники.

Вирішили відвідати Чернівецький обласний музей народної архітектури та побуту? Подивіться заздалегідь в Інтернеті місцезнаходження скансену, який громадський транспорт туди ходить і де його зупинка – місцеві мешканці тут вам не допоможуть. Надія на кондукторів чи водії тролейбусів чи маршрутних таксі - але їх ще треба впіймати. 

Люди – краще за будь-який путівник

Люди подорожують, в першу чергу, за новими враженнями, емоціями, натхненням, атмосферою. Це все їм дають не лише будинки, парки, кав’ярні чи готелі, але й люди.

Чернівчан одразу важко відчути. І справа не лише у багатонаціональному населенню міста (у Львові, Ужгороді, Одесі проживають також представники різних національностей). За словами самих містян, вони – дещо індивідуалістичні, кожен сам за себе, те, що називається «на своїй хвилі» - такого затишку та тепла, як в тому ж Івано-Франківську, у Чернівцях не відчуваєш.

За етикетом спілкування, прийнято відповідати тією мовою, якою до вас звертаються. У Чернівцях таке правило діє не скрізь – тож не дивуйтеся, якщо у кіоску преси на залізничному вокзалі, магазині чи кав’ярні на ваші звернення українською, вам відповідатимуть, наприклад, російською.

Поради тим, хто їде до Чернівців вперше:

  1. Якщо у вас немає путівника, а потяг прибуває рано-вранці, роздрукуйте з Інтернету план хоча б центральної частини міста, адже у кіоску преси на залізничному вокзалі путівників у продажу немає.

  2. Заклади харчування у місті починають працювати з 9:00-10:00. Тож, якщо приїжджаєте раніше, запасіться з дому декількома канапками для перекусу.

  3. Вхід на територію університету дозволено студентам, працівникам вишу (за посвідченням), а також у супроводі екскурсовода за попередньої домовленості та оплаті через банківське відділення послуги. Якщо хочете потрапити не лише на територію університету, але в його неймовірні зали – домовляйтеся заздалегідь. Поодиноких туристів тут не пускають.

  4. Будьте готові до того, що туристичний центр у міськраді може бути зачинений - хоч за розкладом він має працювати.

  5. Якщо хочете привезти якісь сувеніри з Чернівців, у центрі завітайте до магазину "Буковинські сувеніри", ресторану "Панська гуральня" (де можна придбати фірмову наливку) чи магазину солодощів від Чернівецького хлібокомбінату "Цар Хліб".

  6. Якщо вирішили навідатися до Хотинської фортеці, прямуйте до центрального автовокзалу. За годину будете у Хотині, але, щоб дістатися до самої фортеці, вам знадобиться ще хвилин 25 (якщо йти пішки) чи хвилин 5-7 (якщо на таксі).

 

 


Вибір редакції
Більше відео
Коментарі