The New Yorker опублікував вірш "В Україні"

03/01/2016

У своєму першому випуску за цей рік американський журнал The New Yorker опублікував вірш "В Україні".

Написав вірш костарікансько-американський поет й прозаїк Джейкоб Чорез-Аргуелло (Jacob Shores-Arguello). Декілька років тому чоловік отримав премію Фулбрайта для літературних досліджень в Україні.

Українскою вірш переклав молодий український письменник Максим Нестелєєв.

IN UKRAINE
I do not ride as well as Dmitry. Still, I always manage to saddle the skittish pinto.
He doesn't know that I bribe her with peppermints and lemon cakes.
We hunt by letting our tight pack of hounds unravel into the grasses.
They frame the night with their howls. I close my eyes to listen; Dmitry chews
on his prayers as he rides. We are after nothing, really.
We've learned to come trundling in our cracked-horn saddles
to be out of the range of men, of the things men do.
Each ride is longer and longer and we spoil in the safety of solitude.
At first, we'd lose the lead dog to the smell of home if we rode too long.
Now he comes back. He gets a little piece of cake, too.

Переклад українською:

Кепський я вершник, не рівня Дмитру. А втім, завжди сідлаю норовливу й строкату.
Він не знає, що я її підкупив льодяниками й лимонними тістечками.
Полюємо, давши збитому смику хортів у траві-мураві заплутати.
Сповняють ніч вони своїм виттям. Заплющив очі й слухаю; Дмитро жує
своїх молитов тих, допоки верхи їде. Ми тут достоту ні за ким.
Перевальцем навчились йти в надтріснуто роговитих сідлах.
щоб бути поза люду, поза того, що люди роблять.
Щоразу - все далі й далі, і псує нас безпека у цій самоті.
Спершу - гончака-первака забере у нас запах дому, як зовсім заїдемо ми в далину.
Аж бо й він повернувся. Має й собі тістечка шмат.


Вибір редакції
Більше відео
Коментарі